9 травня цього року в світі відзначають 75-ту річницю перемоги над нацизмом. Майже у кожній українській родині є про кого згадати у цей день. Хтось не повернуся з фронту, а у когось Друга Світова війна залишила по собі болісні спогади.

Чималий внесок у Перемогу зробили і медики. Вони перебували в унікальному становищі, адже саме їм доводилось проникати у гущу фронтових боїв, аби виносити на собі під обстрілами поранених бійців. Майже під шквальним вогнем лікарі оперували, навіть не маючи в достатній кількості інструментів та медикаментів. А кількість пацієнтів часом була така, що доводилось працювати безперервно кілька днів поспіль на межі людських можливостей.

Зазвичай медсестрами у ті часи були молоді дівчата, яким доводилось буквально на плечах виносити поранених бійців у повному обмундируванні. За годину одна медсестра могла винести 5-6 солдат з поля бою. При цьому, після «евакуації» пораненого на дівчат-медиків чекав не відпочинок, а напружена боротьба за життя пацієнта.

Найскладніше працювалось медикам у перші місяці війни. Адже Радянська армія терпіла найбільші втрати, а медпрацівники були вкрай погано забезпечені інструментами, обладнанням, ліками та навіть формою, яка дуже швидко просочувалась літрами солдатської крові. Крім того, лікарі та молодший медичний персонал був дуже слабко підготований до тих умов, в яких їм довелось працювати.

У роки війни у складі військово-медичної служби працювало понад 200 тисяч лікарів і 500 тисяч медичних працівників інших категорій. Більша частина з них – жінки. Загинуло на полі боя 85 тисяч медиків. Серед них 5 тисяч лікарів, 9 тисяч середніх медичних працівників, 23 тисячі санітарних інструкторів, 48 тисяч санітарів і санітарів-носіїв.

За час війни 116 тисяч медичних працівників були нагороджені орденами і медалями, з них 47 стали Героями Радянського Союзу, серед яких 17 жінок. 

До речі, однією з таких героїнь-медиків була Валерія Гнаровська, яка врятувала за час своєї служби (липень 1942 – вересень 1943 рр) життя понад 300 пораненим та особисто знищила 28 фашистів. Приміром, в бою за село Гола Долина Слов'янського району Донецької області вона винесла з поля бою 47 поранених бійців і офіцерів. А 23 вересня 1943 року в боях біля села Іваненки неподалік від Запоріжжя, ціною власного життя 19-річна дівчина зв'язкою гранат знищила фашистський танк «Тигр», рятуючи життя поранених солдатів. На честь Валерії село Іваненки Вільнянського району Запорізької області було перейменовано в Гнаровське. Там же у пам'ять про неї встановлено обеліск.

У повоєнні часи багато медиків залишилось у Запоріжжі. Згодом вони поповнили склад створеної у 1965 році 5-ої міської клінічної лікарні. Зокрема, першим заступником головного лікаря по господарській частині був Бур'ян Микола Карпович. Він пройшов усю Другу світову війну. Перемогу зустрів у званні полковника. Довгі роки після війни Микола Карпович чесно трудився на своєму мирному посту. Перша головна медична сестра лікарні - Краковська Ніна Олександрівна, також ветеранка війни з численними почесними військовими нагородами. На жаль, обидва ветерани вже пішли у вічність.

 

Також зробили великий внесок у розбудову нашої лікарні та врятували тисячі життів запоріжців і ветерани Другої Світової – Ганна Іванова (завідувачка бактеріологічної лабораторії), Євдокія Комарова (лікарка інфекціоністка), Майя Сєткіна (нейрохірургічна медсестра), Олена Устименко (медсестра щелепно-лицьового відділення), Степан Земляний (завідувач фізіотерапевтичного відділення). Ці фахівці також залишили по собі значний слід і полишили цей світ.

 

 

 

 

Але все ще можна висловити свою шану та вдячність за мирне небо над головою іншим учасникам війни, які чимало років пропрацювали у 5-ій міській лікарні та нині залишаються серед нас. Це Серафіма Миронова (старша медична сестра опікового відділення), Лідія Приходько (старша медсестра нейрохірургічного відділення), Ганна Писарева (старша медсестра радіології), Ніна Черешнєва (завідувачка канцелярії), Ігор Звеницький (завідувач інфарктним відділенням), Катерина Піскун (старша медсестра літотрипсії), Людмила Концевич (старша медсестра щелепно-лицьового відділення), Майя Коцюбинська (старша медсестра приймально-діагностичного відділення), Лариса Волчкова (лікарка працівників).

 

Висловлюємо шану всім ветеранам, які захищали Батьківщину ціною своїх життів, які рятували людей під час війни і після неї. Низький уклін і працівникам тилу, які допомагали фронтовикам. Величезна подяка всім тим, хто гідно пережив війну. Вічна пам'ять загиблим на фронті, померлим у госпіталях і всім, хто залишив нас після війни!